Нодулярний дерматит великої рогатої
Нодулярний дерматит (Dermatitis nodularis bovum, шкірна бугорчатка, вузликова екзантема) — вірусна хвороба великої рогатої худоби, що характеризується лихоманкою, утворенням типових вузликів (горбиків) у шкірі, генералізованим лімфаденітом, набряками підшкірної клітковини, внутрішніх органів та кінцівок, ураженням очей, слизових оболонок травного каналу й дихальних шляхів.
Історична довідка.
Хворобу вперше зареєстрували в 1929 р. у Замбії Мак-Дональд і Морріс. Заразний характер нодулярного дерматиту довів у 1945 р. Бакстром. В 1944 р. спалахи хвороби спостерігались у Південно-Африканській Республіці та Ботсвані, в 1945 р. У Південній Родезії, в 1946 р. — у Свазіленді та Мозамбіку. Приблизно в цей самий час хвороба з’явилась на території Намібії та Малаві, де захворіло 8 млн голів великої рогатої худоби. Влітку 1954 р. почалася нова епізоотія хвороби, яка охопила Південно- Африканську Республіку, Мадагаскар, Конго, Кенію, Уганду та інші країни Африканського континенту. В 1976 – 1980 рр. Нодулярний дерматит реєструвався у 29 країнах Центральної та Південної Африки. Економічні збитки, яких завдає ця хвороба, пов’язані зі зниженням продуктивності худоби, погіршенням якості шкіри, порушенням відтворювальної функції у корів та биків.
Збудник хвороби. Від хворих на нодулярний дерматит тварин ізольовано віруси, які на основі різної вірулентності, імуногенності та цитопатогенної дії розподілено на три типи — Orрheling (BLD), Allerton i Neethling. Основним збудником нодулярного дерматиту вважається вірус типу Neethling, що належить до родини Poxviridae.
За морфологічними властивостями цей вірус ідентичний збуднику африканської віспи овець та вірусу віспи кіз. Віріони мають форму цеглини з заокругленими краями, розміром 180 ? 350 нм. Вірус добре культивується на хоріоналантоїсній оболонці 5 – 7-денних курячих ембріонів, спричинюючи на її поверхні дрібні віспоподібні ураження (віспини), а також у первинних культурах клітин нирок і тестикул телят й ягнят. Цитопатогенні зміни в заражених культурах клітин розвиваються дуже повільно (не раніше 14-ї доби), однак уже через 24 год виявляються веретеноподібні утворення, а згодом і цитоплазматичні тільця-включення.
У разі експериментального зараження цим вірусом у великої рогатої худоби через 1 – 2 доби з’являється гарячка, болюче опухання місця ін’єкції та регіонарних лімфатичних вузлів. У шкірі розвиваються глибокі некротичні процеси зі значною інфільтрацією тканин моноцитами й гістіоцитами, що містять цитоплазматичні тільця- включення. Вірус Neethling досить стійкий у зовнішньому середовищі. В уражених ділянках шкіри зберігається не менш як 33 доби, у спермі — 22 доби, у слині — 11 діб, у крові та внутрішніх органах — 4 доби. Холод консервує вірус, при 4 °С він зберігається до 6 міс. Витримує неодноразове заморожування та відтавання. Прогрівання вірусу при 37 °С впродовж 5 діб не знижує його вірулентності.
Епізоотологія хвороби. Нодулярний дерматит поширений у Південній та Екваторіальній Африці, де уражає лише велику рогату худобу, буйволів і зебу. Тварини інших видів і людина до збудника цієї хвороби не чутливі. Частіше уражається і тяжче хворіє худоба європейських порід, лактуючі корови, виснажені тварини та молодняк.
Легко перехворюють тварини місцевих порід, загибель серед них становить лише 1 – 4 %.
Джерелом збудника інфекції є хворі, перехворілі й латентно інфіковані тварини-вірусоносії. З організму інфікованих тварин вірус виділяється з відторгнутими клаптиками ураженої шкіри, слиною, носовими витіканнями, спермою, молоком та кров’ю. В ущільнених шкірних вузликах вірус міститься впродовж 120 діб з моменту їх утворення, у спермі — до 60 діб після клінічного видужування. Резервуар збудника інфекції в природі не з’ясований. Механізм передавання збудника хвороби остаточно не встановлений. Вважається, що вірус передається трансмісивним шляхом — комарами, москітами та мухами-жигалками. Можливе передавання збудника й при безпосередньому контакті хворих і здорових тварин, статевим шляхом, у телят — через контаміноване збудником молоко.
Нодулярний дерматит є висококонтагіозною хворобою. У свіжих осередках хвороба проходить у вигляді епізоотій, виникає раптово і одночасно в кількох стадах, які можуть знаходитись на відстані багатьох десятків і сотень кілометрів. У ряді країн Африки хвороба має стаціонарний характер, проявляється у вигляді невеликих спалахів та спорадичних випадків. Захворювання реєструється переважно у низинних місцевостях, у вологу й теплу погоду, має виражений сезонний характер. У літній період, який у Південній Африці припадає на грудень — лютий, трапляється 47 % річних спалахів, у березні — травні — 30 %, у червні — серпні — 10 %, у вересні — листопаді — 13 %.
Захворюваність становить 30 – 75 % (рідко 100 %), летальність — 10 %.
Патогенез. Має деяку подібність до віспи, однак в розвитку шкірної вузликової екзантеми бракує чіткої стадійності. Спочатку вірус репродукується на місці проникнення в організм, потім кров’ю заноситься в чутливі епітеліальні клітини шкіри, слизової оболонки травного каналу й дихальних шляхів, де спричинює типовий вузликовий процес. Масова поява вузликів на шкірі спостерігається на 7 – 20-ту добу після зараження.
Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3 – 14, частіше 7 діб. Перебіг хвороби підгострий та х р о н і ч н и й. Продромальний період короткий, стертий, особливо під час появи перших випадків хвороби. У захворілих тварин спостерігається пропасниця (до 40 °С), гіперемія і набряки слизових оболонок ротової й носової порожнин, статевих органів, виділення з очей і носа. В ділянці підгруддя, вимені та кінцівок розвиваються набряки, хода стає скованою. Хворі тварини відмовляються від кормів, швидко худнуть, у них різко знижуються надої. Поверхневі лімфовузли різко збільшуються в розмірі, мають вигляд пухлин, іноді абсцедують.
Невдовзі після підвищення температури тіла на шкірі в ділянці шиї, голови, грудей, черева, кінцівок та вимені з’являються щільні округлі або ледь видовжені вузлики з плоскою поверхнею, діаметром 0,5 – 0,7 см, заввишки до 0,5 см, які добре помітні у тварин з короткою шерстю, легко промацуються пальпацією. Кількість вузликів коливається від кількох десятків до кількох сотень. Через деякий час по краях вузликів починає відділятися епідерміс, а в центрі утворюються характерні впадини з некротизованою щільною тканиною, що відмежовуються від здорової тканини валиком з грануляційної тканини завширшки 1 – 3 мм. На 7 – 20-ту добу некротизована тканина секвеструється, підсихає й відпадає. Порожнина заповнюється грануляційною тканиною і заростає непігментованою шкірою з шерстю. В разі ускладнення процесу секундарною інфекцією утворюються виразки, несеквестровані вузлики ущільнюються і надовго, іноді впродовж років, залишаються в такому стані. У процесі одужання набряки й вузлики зникають, шерсть на уражених ділянках випадає, шкіра тріскається, відпадає клаптиками («клаптикова хвороба шкіри»), поступово замінюється новою.
При нодулярному дерматиті у лактуючих корів часто уражається вим’я, крім набряку на ньому часто утворюються вузлики. Молоко стає густим, має рожевий відтінок, видоюється краплями, при нагріванні застигає у вигляді гелю. Тільні тварини можуть абортувати, у бичків розвивається статева стерильність, у буйволів уражається мошонка. При тяжкому перебігу хвороби спостерігаються значне ураження слизових оболонок органів дихання (трахеїт, аспіраційна пневмонія) і травного каналу з утворенням щільних округлих ерозій та сіро-жовтих некротичних бляшок, наступним нагноєнням і появою виразок. З ротової порожнини хворих тварин виділяється густа, тягуча слина, з носової порожнини — гнійний слиз зі сморідним запахом.
Виразки та набряки дихальних шляхів зумовлюють утруднення дихання, а в тяжких випадках навіть загибель тварин внаслідок асфіксії. Уражаються також очі. На повіках утворюються ерозії та виразки, рогівка мутнішає, настає часткова або повна втрата зору.
У разі ускладнення бактеріальною інфекцією можуть уражатися також суглоби, легені та інші органи. Хвороба триває близько 4 тижнів, з ускладненнями — значно довше. Прогноз за неускладненого перебігу сприятливий. У тяжких випадках може настати загибель.
Патологоанатомічні зміни. Характеризуються вузликовими ураженнями шкіри та м’язів, які являють собою розрослу сполучну тканину або вершкоподібний ексудат. Лімфовузли збільшені, набряклі, соковиті на розрізі. Під вісцеральною плеврою та капсулою селезінки, на печінці, слизовій оболонці рубця спостерігаються крововиливи діаметром до 1 см, іноді вузлики розміром 2 ? 3 мм. Легені набряклі, в них також виявляються сполучнотканинні вузлики. Слизова оболонка сичуга дифузно запалена, на ній у ділянці дна і пілоруса бувають виразки. Постійно спостерігаються ознаки ентериту й крововиливи в слизовій оболонці кишок. Під час гістологічного дослідження виявляють некроз епідермісу й сосочкового шару дерми за типом каріорексису та пікнозу. Діагностичне значення має виявлення в цитоплазмі гістіоцитів, епітеліальних і м’язових клітин, специфічних тілець-включень розміром 2 – 10 мкм, що мають круглу або овальну форму, забарвлюються еозином у пурпурово-червоний колір.
Діагноз ґрунтується на епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних та результатах лабораторних досліджень.
Лабораторна діагностика. Передбачає виділення та ідентифікацію збудника хвороби, гістологічні дослідження та проведення біопроби на сприйнятливих тваринах. З метою досліджень від загиблих або забитих з діагностичною метою хворих тварин відбирають шкірні вузлики, поверхневі лімфовузли, сперму, слину, а в період підвищеної температури тіла і кров. Для вірусологічних досліджень патологічний матеріал направляють у «забуференому» 50 %-му розчині гліцерину, для гістологічних досліджень — у 10 %-му розчині формаліну.
Виділення збудника хвороби проводять у первинних культурах клітин нирок телят, ембріонів овець, тестикул молодих бичків і баранчиків. Репродукція вірусу в клітинних культурах супроводжується характерними цитопатогенними змінами в моношарі та утворенням цитоплазматичних еозинофільних тілець-включень. Ідентифікацію ізольованого вірусу здійснюють за РН та РІФ з діагностичними сироватками. Специфічність культурального вірусу підтверджується біопробою на телятах, коровах, вівцях, кролях, морських свинках та новонароджених мишенятах, які різною мірою сприйнятливі до того чи іншого типу збудника. Вірус нодулярного дерматиту вдається швидко виявити також за допомогою електронно-мікроскопічного методу прямого дослідження ураженої шкіри за Парсеном (1963).
Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виключення дерматофільозу, шкірної форми туберкульозу, віспи корів, шкірних уражень комахами. При дерматофільозі ураження шкіри локалізуються на поверхні, не мають чітких меж, під час мікологічних досліджень виявляють грибок. Ш к і р н а форма туберкульозу характеризується появою підшкірних вузликів лише по ходу лімфатичних судин у ділянці шиї й кінцівок, не буває пропасниці. Віспяні ураження у корів локалізуються на дійках вимені, віспини просочені кров’ю і тому мають синьо-чорне забарвлення. В разі укусів комахами шкіра лускається в центральній частині вузликів, а не по краях, як при нодулярному дерматиті.
Лікування. Специфічних засобів лікування нодулярного дерматиту не запропоновано. Проводять симптоматичне лікування, поліпшують умови утримання тварин, забезпечують повноцінну годівлю їх вітамінізованими кормами. Для профілактики секундарних бактеріальних інфекцій використовують антибіотики та сульфаніламідні препарати.
Імунітет. Після перехворювання на нодулярний дерматит тварини впродовж одного року стають нечутливими до повторного зараження. У Кенії для активної імунізації великої рогатої худоби проти нодулярного дерматиту використовують вірус віспи овець із штамів Кедонг і Ізіоло, які вирощують у первинній культурі клітин тестикул баранчиків або на хоріоналантоїсній оболонці 7 – 8-денних курячих ембріонів. Підшкірне введення цих віспяних вірусів забезпечує стійкість худоби до вірусу Neethling впродовж одного року. У Південній Африці для активної імунізації великої рогатої худоби застосовують живу культуральну вакцину з атенуйованого вірусу Neethling.
Профілактика та заходи боротьби передбачають запобіжні дії проти занесення нодулярного дерматиту з неблагополучних щодо цього захворювання держав. У стаціонарних зонах тропічних країн насамперед проводять захист худоби від нападу кровосисних комах та профілактичне щеплення сприйнятливих тварин. У разі виникнення хвороби в раніше благополучних регіонах негайно здійснюють забій усіх хворих та підозрюваних щодо захворювання тварин, ретельну дезінфекцію та дезінсекцію, проводять усі карантинно-обмежувальні ветеринарно-санітарні заходи.
Еще по теме Нодулярний дерматит:
- Контактный дерматит
- Дерматит
- АТОПИЧЕСКИЙ ДЕРМАТИТ
- Аллергический дерматит
- Себорейный дерматит
- Пеленочный дерматит.
- Атопический дерматит.
- Атопический дерматит
- Атопический дерматит
- Атопический дерматит у детей
- Атопический дерматит. Этиология, патогенез, клиника
Источник
При недотриманні санітарних норм утримання ВРХможливе зараження тварин різного роду інфекційними захворюваннями. Це, в свою чергу, призводить до падіння продуктивності, падежу худоби, а отже, і до зниження рентабельності ферм. Хвороб, що вражають саме ВРХ, існує безліч. При цьому однією з найнебезпечніших є нодулярний дерматит.
Трохи історії
Хвороба це відносно нова. Наші предки подібної проблеми з ВРХ не знали. Вперше нодулярний дерматит був зафіксований в 1929 р на Мадагаскарі і в Північній Родезії. У 1945 р зараження худоби зареєстрували в Трансваалі і Кенії. У 1963 р були інфіковані корови в Румунії. Нині ця хвороба особливо поширена в Індії, а також в Південній і Східній Африці.
Вірус в Росії і на території колишнього СРСР
У нашій країні вперше захворіли на нодулярнимдерматитом тварини були виявлені на території Чечні в 2015 р, восени. Зовсім недавно, на початку червня 2016 року було виявлено таке захворювання, як нодулярний дерматит ВРХ в Краснодарському краї (в Тбіліському районі). Є також відомості про інфікованих раніше тварин в Дагестані, Південної Осетії і Азербайджані.
що викликає
Відбувається зараження ВРХ нодулярним дерматитомпри попаданні в організм тварин ДНК-вірусів Neethling, Allerton або BLD. Відносяться вони до роду Capripoxvirus, сімейству Poxviridae. Причому найчастіше зараження викликається Neethling. Репродукується цей вірус в ниркової або тестикулярной тканини. Його небезпека полягає, крім усього іншого, в тому, що він здатний витримувати до 3 циклів заморожування. При температурі в 4 градуси він може зберігати життєздатність протягом 6 місяців.
джерела зараження
На жаль, поширитися ця хвороба може втому числі і при дотриманні санітарних норм утримання ВРХ в корівниках. Справа в тому, що її переносниками часто стають комарі і ґедзі. Таким чином, зараження може відбутися навіть і при випасі худоби.
Власне в навколишнє середовище нодулярний дерматит великого рогатої худоби (Вірус Neethling) потрапляє з відпадають з виразокшматочками шкіри тварин, з молоком, слиною, спермою або кров’ю. Додаткові складнощі це захворювання доставляє фермерам ще й через відсутність видимої закономірності в поширенні. Тобто в деяких випадках тварина, що знаходиться поруч з інфікованим, які не заражається. При цьому може захворіти корова або бик з стада в декількох кілометрах.
Як вже можна зрозуміти з усього вищесказаного,найбільша кількість інфікованих тварин спостерігається в місцях скупчення комах. Іноді нодулярний дерматит великої рогатої худоби (вірус) може переноситися і птахами. Особливо водоплавними. Виділяється вірус дерматиту і з диханням заражених тварин. У деяких випадках він може передаватися через корми та воду.
симптоми
Інкубаційний період хвороби може тривати від 3до 30 днів. Оскільки в цей період нодулярний дерматит ніяк себе не проявляє, тварини не ізолюються. А отже, значно зростає ризик поширення інфекції.
Проявлятися хвороба може в двох формах: гострої і хронічної. Відомий також атиповий нодулярний дерматит. При гострій формі у хворої тварини різко піднімається температура тіла (до 40 градусів). При цьому у корови чи бика знижується апетит, течуть сльози і з’являються слизові виділення з носа. Через дві доби на шкірі тварини утворюються вузлики діаметром від 0.5 до 7 см і заввишки до 0.5 см. Кількість їх може коливатися від 10 до кількох сотень. У деяких випадках вони зливаються.
На дотик вузлики щільні. Через кілька годин після їх контуру починає відшаровуватися епідерміс. При цьому в центрі кожного вузлика утворюється ямка. З неї починає поширюватися некроз. Уражені місця облямовані валиком з грануляційної тканини шириною до 3 мм. Через тиждень некротизованих ділянку, що має форму циліндра розміром приблизно 1 * 2 см, підсихає і відпадає. Впоследующем утворилася на шкірі тварини порожнина заповнюється тканиною і заростає позбавленої пігменту шкірою з шерстю. Але відбувається так тільки в разі відсутності ускладнень. Буває і так, що на шкірі тварини утворюються виразки. Деякі вузлики можуть не відсихати на поточний рік і більше.
Крім шкірних утворень, нодулярний дерматит великої рогатої худоби (фото хворих тварин можна бачити на сторінці) характеризують такі симптоми:
Рожевий колір молока. Сдаивают воно дуже важко — по краплях. При нагріванні молоко зараженої тварини набуває гелеобразний вид. Згодовувати його телятам можна після пастеризації при температурі 85 градусів протягом півгодини.
Схуднення тварини внаслідок втрати апетиту.
Поява на століттях корови чи бика ранок або ерозії.
Поточна слина з рота і гнійна смердюча слиз з носа.
Помутніння рогівки і зниження зору у тварини.
Іноді виразки з’являються і в дихальних шляхах корови або бика. В цьому випадку тварина може загинути від задухи.
Атипова форма нодулярного дерматиту протікає без утворення вузликів. Проявляється вона тільки у новонароджених телят.
Як ставиться діагноз
Визначають зараження насамперед на основі загальноїклінічної картини. Крім цього, проводиться і лабораторна діагностика такого захворювання, як нодулярний дерматит великої рогатої худоби. Сан-експертиза при цьому виконується з попереднім відбором біоматеріалу підозрілих тварин. Встановленим захворювання вважається при виявленні вірусу нодулярного дерматиту, його антигену або генома. В особливо важких випадках діагноз ставиться на підставі патолого-анатомічних досліджень.
Симптоми нодулярного дерматиту схожі зпроявами кропив’янки, дерматофілеза, віспи, демодекозу і лімфонгіта. Іноді цю хворобу плутають навіть з банальними укусами комах. Тому при появі на шкірі тварин будь-яких вузликів проводити лабораторні дослідження варто обов’язково.
Патолого-анатомічні зміни
При розтині полеглої тварини, який переніс нодулярний дерматит великої рогатої худоби, методи лікування якого до цих пір не розроблені, можуть виявлятися наступні зміни:
збільшені, набряклі, соковиті на розрізі лімфатичні вузли;
крововиливи розміром до 1 см під вісцеральної плеврою;
набряклість легенів;
застійне повнокров’я на слизовій носа;
некроз епідермісу;
тромби у венах під вузликами;
крововилив в слизовій кишечника.
Яких збитків може завдати хвороба
Нодулярний дерматит великої рогатої худоби,лікування якого, на жаль, не проводиться, може вражати від 5 до 50% тварин стада. Іноді трапляється й так, що хвороба зачіпає і 100% ВРХ. Падіж через інфікування зазвичай становить не більше 10%, а найчастіше від 1 до 5%.
Хоча ця хвороба не «викошує» стадо цілком,відносять її до однієї з найнебезпечніших. Справа в тому, що при її поширенні значно знижується продуктивність тварин. При цьому фермери зазнають значних збитків на продаж як молока, так і м’яса, а також шкур. Вкрай негативно спричинити цю недугу позначається і на розмноженні ВРХ. Інфіковані бики стають тимчасово стерильними. У хворих же корів порушується статева циклічність. У вагітних тварин трапляються аборти і народжуються мертві дитинчата.
У Росії ця хвороба особливого збитку фермерам покиНЕ завдала, оскільки захворіло не так багато корів. В Індії ж, там, де вона дуже сильно поширена, збитки через неї щорічно можуть становити до 50 млн рупій.
профілактика
На жаль, як уже згадувалося, запобігтиепідемію нодулярного дерматиту дуже складно. Передається це захворювання просто моментально. Відповіді ж на питання про те, чим можна лікувати нодулярний дерматит у корів, не існує. До того ж імунітет після перенесеної інфекції виробляється досить-таки погано. Тобто перехворілих тварин при виникненні сприятливих обставин може заразитися знову.
Запобігти інфікуванню худоби дерматитомдуже складно. Однак звести ризик виникнення хвороби до мінімуму фермери все ж можуть. Імунізацію корів проводять з використанням штаму схожого з Neethlin вірусу овечої віспи. Вирощується останній в тканинах сім’яників ягнят. Тільки такий вірус дає імунітет від нодулярного дерматиту. Звичайний овечий подібним ефектом не відрізняється.
Крім власне щеплень, до профілактичних заходів можна віднести:
недопущення розвитку вогкості і, як наслідок, появи великої кількості комах в корівниках;
обробку тварин і стійл репелентами;
недопущення ввезення в благополучні господарства тварин невідомого походження без відповідних документів;
в особистих господарствах надання ветеринарам доступу в сараї для огляду тварин на вимогу.
схема вакцинації
Вводять штам ВРХ підшкірно. Перше щеплення молодняку колють в тримісячному віці. Роблять це двічі з проміжком в 2 тижні. Далі вакцину вводять з періодичністю в рік. У разі виявлення хвороби щеплення повинні всі без винятку тварини незалежно від того, коли саме проводилася їх імунізація раніше.
Нодулярний дерматит корів: небезпека для людини та інших тварин
Робити щеплення від цього захворювання покладається тількиВРХ. На щастя, випадків передачі цієї хвороби від них до МРС виявлено до сих пір не було. Також абсолютно безпечний вірус нодулярного дерматиту і для людини.
Як запобігти поширенню
Нодулярний дерматит великої рогатої худоби,лікування якого неможливо, має властивість швидко поширюватися. Тому при виявленні хворих тварин слід повністю виключити контакт з ними інших корів і биків, а також обслуговуючого персоналу. Крім цього, потрібно вжити заходів щодо недопущення вивезення частинок зараженої тканини за територію господарства транспортом. Всі залишають територію автомобілі повинні бути попередньо продезінфіковані. Цією ж процедурою піддається верхній одяг і взуття обслуговуючого персоналу (з використанням парів формальдегіду).
Виявлених хворих тварин, а також корів ібиків, безпосередньо контактували з ними, забивають безкровним методом. Трупи ВРХ, а також залишки кормів і підстилку знищують. У самому господарстві повинна бути проведена триразова дезінфекція. Гній з стійла буртують і також знезаражують.
Для стримування епідемії, крім усього іншого, повинні бути прийняті обмеження:
на переміщення всіх тварин;
на відвідування господарства сторонніми особами;
на забій тварин і реалізацію продукції.
У неблагополучних по нодулярна дерматитурегіонах створені спеціальні центри по боротьбі з цим захворюванням. Фермери та власники присадибних господарств можуть зателефонувати туди при підозрі на зараження. У Краснодарському краї, наприклад, фахівців можна викликати, набравши номер 4-12-47 або 4-12-33.
У господарстві виявлено нодулярний дерматит великої рогатої худоби. Як лікувати?
Природне одужання худоби при Нодулярнийдерматиті складає 90%. Найбільш сприйнятливі до цієї хвороби породні бики й корови. На жаль, коштів лікування нодулярного дерматиту, як уже згадувалося, не розроблено. У деяких випадках для запобігання ускладнень через секундарних інфекцій може застосовуватися хіміотерапія. Іноді з тією ж метою тваринам дають антибіотики.
Що кажуть про хвороби?
Багато фермерів задають своїм колегам іветеринарам питання: «Хто вилікував нодулярний дерматит у корови?». Відгуки про цю хворобу існують як про дуже серйозну. Тому досвідчені фермери і ветеринари радять новачкам не займатися самолікуванням корів, а забивати їх. Але іноді можна зустріти думку, що при захворюванні для полегшення перебігу хвороби можна використовувати особливі стероїди і вітаміни, а також антибіотик «Талідомід» (що викликає, до речі, каліцтва у потомства).
У Росії ця хвороба ще не дужепоширена, а значить, для вітчизняних фермерів питання, по крайней мере на даний момент (2016 г.), неактуальне. А отже, немає і думок про можливі народні методи лікування. Але, швидше за все, в разі подальшого поширення хвороби, поради щодо того, як вчинити з худобою при зараженні, будуть такими ж — забій.
Таким чином, проблема це дійсносерйозна — нодулярний дерматит великої рогатої худоби. «Як лікувати цю хворобу?» — відповіді на це питання, на жаль, не існує. У разі виявлення інфекції худобу забивають. Звичайно ж, це може завдати господарствам колосального збитку. Тому профілактичні заходи і заходи щодо недопущення розповсюдження нодулярного дерматиту в разі спалаху приймати слід обов’язково.
Источник
